Запали свічу, Україно!

Напередодні вшанування жертв Голодомору до студентів гуманітарно-педагогічного факультету НУБІП України завітала знана поетеса, публіцист Наталка Дзюбенко-Мейс. Півтора години промайнуло непомітно, адже розповідь пані Наталі органічно перепліталася зі спогадами про Джеймса Мейса, того, "кого обрали українські мертві", аби донести світові страшну правду про свідоме й організоване Москвою нищення українців, та розмислами про сучасну Україну. Пані Наталя відповіла на запитання студентів, зокрема наголосила на тому, аби життя в нашій державі, нарешті, було гідним звання людини, треба бути висококваліфікованим фахівцем. Покійний Джим, зауважила наша гостя, підкреслював, що українські студенти на відміну від америнканських, на голову вище щодо знань, однак їхні ровесники за океаном надзвичайно практичні. Отож нашій молоді бракує саме практичної реалізації здобутих знань.

Пані Наталя поділилася спогадами про те, як довелось їй редагувати та готувати до друку унікальну книжку про Голодомор, укладену Володимиром Маняком та Лідією Коваленко. Позаду пережите потрясіння від свідчень очевидців, які чудом вижили, особливо, коли йшлося про канібалізм, коли матері вбивали своїх дітей, коли споживали людські трупи... Оті страшні події негативно позначилися на генофонді нації, ми й по нині відчуваємо те, що голод, а згодом репресії 1937 року винищили українську еліту, брак якої негативно впливає на державотворення нашого сьогодення. Вона навела цікавий факт, що коли померла на 102 році життя її бабуся, то у її скрині, до якої за життя нікого не підпускала, вони знайшли вузлики із сухарями... Травма ця дуже глибока, зрештою, й сучасна російсько-українська війна, наголосила пані Наталя, своїм корінням сягає в ті страшні роки...

На жаль, правду про Голодомор ми ще не знаємо сповна, як і своєї правдивої історії, а без цього ми не зможемо себе ідентифікувати як повноцінна, самодостатня нація, не зможемо стати сильною державою, на думку якої заважатиме світ.

На завершення зустрічі пані Наталя майстерно прочитала свої поезії, студенти мали можливість на згадку придбати її книжки та отримати автограф... Вірю, що зерно правди, яке зринало з уст поетеси, запало в душі молоді та зійде щедрим урожаєм...

проф. С. Кіраль