Генерали, яких знала моя мама.
Генерали, яких знала моя мама.
10 травня 2017, 19:52
Хочу розпочати бесіду про Велику Вітчизняну війну зі слів вдячності усім тим ,хто захищав нашу батьківщину і зробив наше мирне життя можливим.
Я хочу сказати,що історія великої Вітчизняної війни це історія ,яка складається з життєвих шляхів багатьох людей. Це історія моєї і ваших родин і тому я сьогодні хочу розказати Вам про історію трьох людей,які жили,навчались як і ви і воювали на фронті, а потім працювали і відбудовували нашу країну. Я розкажу Вам як жила моя матуся,якій ще не виповнилось 18 років ,коли почалась війна. Її молодість була сповнена надій, бо вона навчалась в музичній 10-річці в класі професора Слівака. Коли почалась евакуація вона разом з моїми дідусем,бабусею і маленьким братиком виїзджала з Києва під обстрілом фашистських бомбардувальників, тому що Київську консерваторію евакуювали до Свердловська в Сибірі. Мама дуже хотіла продовжувати навчання і написала письмо, в якому просила зарахувати її до консерваторії. Її зарахували без екзаменів і запропонували виїхати до Свердловська. Вона була самою молодою студенткою на той час. Мій дідусь отримав роботу в Нижньому Тагілі і вся родина поїхала туди. Мамі знайшли квартиру і заплатили за неї. Отоваривши усі продуктові картки і залишивши хліб та інші продукти,сімя поїхала до Нижнього Тагілу.Але хазяйка квартири виявилась бандершею, до якої ходили бандити. Вона відібрала в мами всю їжу. Мама голодувала доки в консерваторії не втратила свідомість і упала в голодний обморок. Коли про це дізнались, їй допомогли , знайшли інше помешкання і дали їй продовольчі картки.
Мама не тільки навчалась.Вона разом зі співачкою з Білорусії Леокадією Масленніковою,яка пройшла з Білорусії важкий шлях по поневіченій землі ,та яка потім стала народною артисткою СРСР,Людмилою Лядовою(нині відомий композитор) їздила з концертами по госпіталях і фронтах.За свою діяльність вона була нагороджена медаллю За доблестный труд в годы Великой Отечественной Войны».
Коли я навчалась в школі,до нас в гості приходив генерал Свиридов,з онукою якого я навчалась у школі .Мені запам’яталась історія як він стояв п’ять годин на варті в болотистій місцевості не пошолохнувшись,хоча всю шию як комір обліпили кусачі мошки.Я слухала його історії з захопленням , навіть не торкаючись гарбуза,який він приніс,щоб нас пригостити. Для мене він був взірцем мужності радянського воїна.
Про іншого генерала-генерала Драгунського я знаю з розповідей моєї матусі.Вона разом з татом поїхала через весь Радянський Союз до Забайкалля, де служив офіцером танкових військ мій батько.Там вона працювала музичним керівником художньої самодіяльності і її хор завжди мав великий успіх. Вона завжди добре відгукувалась про цю людину і вже потім я прочитала про його діяльність та подвиги під час війни.Зараз я покажу Вам їх фото з сімейного альбомуі розповім про них.На жаль вони всі пішли з життя, але пам'ять про них живе в ( 24. 5. 1896 - 4. 2. 1967)моєму серці і ,сподіваюсь і у Ваших серцях.
доцент кафедри романо-германських мов і перекладу Рубінська Броніслава Іллівна
