Ще одна зірка для «Сузір’я DANCE»!

     Хореографічний колектив «Сузір’я DANCE», що діє при кафедрі культурології нашого університету, набуває дедалі більшої популярності серед студентської молоді. Із свіженького хоча б те, що чи не кожна концертна програма «Голосіївської весни» не обходилася без хіп-хопу, який зривав не одну бурю глядацьких овацій і викликав захоплення іменитого журі. Мистецтву сучасного «вуличного», але разом із тим надзвичайно складного танцю вчаться саме у цьому колективі художньої самодіяльності під пильним і фаховим керівництвом старшого викладача кафедри культурології Ольги Сауріної. На рахунку «Сузір’я DANCE» за по суті короткий час існування колективу чимало здобутків – вісім відзнак у конкурсах як всеукраїнського, так і міжнародного рівнів. А от буквально на днях до цієї скарбнички додалася ще одна – золота нагорода 7-го міжнародного міжвузівського фестивалю сучасного танцю «Сделай шаг вперед», який проходив у м. Вітебськ (Білорусь). Тож про колектив, його історію, репетиції – розмова з Ольгою Сауріною та її вихованцями. Буде цікаво.

– Ольго Іванівно, як виникла ідея створити такий колектив, адже всі ми знаємо Вас як автора класичних хореографічних постановок?
     – Знаєте, ідея виникла, як-то кажуть, знизу. На чергову репетицію прийшли студенти і заявили, що хочуть танцювати хіп-хоп, наводили безліч аргументів на користь цього напряму. Перед ними було важко встояти і я підтримала ініціативу. Спочатку було дуже складно всім: і мені, і дітям, як і будь-що опановувати нове. Та зараз маємо вже відтренований основний склад і здібних новачків, а тому працюється легше.

– Яким «Сузір’я DANCE» є сьогодні? Чиї імена принесли таку бажану перемогу?
     – Колектив налічує багато учасників. Як у загальному, так і в основному складі представлені студенти всіх курсів і багатьох наших факультетів. Серед тих, хто виборював першість у Вітебську – Андрій Цимбаленко, Роман Зінченко, Володимир Рознатовський, Максим Караван, Олександра Стась, Оксана Муц, Тамара Павленко, Вікторія Пекарева. До речі, це вже четверта участь за сім років існування фестивалю. Щороку ми були його призерами. Коли вперше приїхали, пригадую, нам довго не вірили, що колектив студентський, такий був високий рівень підготовки. Цьогоріч повторили успіх дворічної давності – завоювали перше місце. Але тоді ще мали диплом найкращого танцівника. Його отримала Поліна Іванюк, тепер уже наша випускниця. Сьогодні вона успішно викладає хореографію у MyWay. Такий шлях обирає близько третини учасників колективу. А все ж починалося з «Сузір’я DANCE», і це мене, як керівника, безумовно, тішить, коли захоплення переростає в улюблену справу.

– Як плануєте розвивати колектив? Куди будете рухатися?
     – У студентів виникла ідея провести аналогічний фестиваль у нас. Особисто я започаткувала б премію на кращу студентську постановку, але не фахових вишів. Хочемо розвивати ще один хореографічний напрям – контемп – це такий собі мікс акробатики, хіп-хопу, класики. Взагалі мрію зробити інтелігентний хіп-хоп. І поки не завоюємо гран-прі, не заспокоємося.

– У чому секрет успіху Вас як тренера?
     – Вчу працювати самостійно, даю можливість реалізувати себе, сприймаю студентські ідеї та веду з молоддю мистецький діалог. Перші рік-два вони навчаються, а потім вже тренують інших студентів на своїх факультетах. 

– Як далася перемога? Чи відчувався конкурентний дух?
     – Ольга Сауріна: Ця перемога як і інші дається непросто. Глядач із зали бачить гарну картинку, синхронні рухи, бездоганні па, але всьому цьому передують, звісно, години щоденних тренувань. Та воно того вартує. Бо ніщо так не радує око, як зримий результат роботи. Але він буде тільки, коли наші зусилля і вміння підкріплені підтримкою. Тож ми всі безмежно вдячні ректору Станіславу Ніколаєнку, що в часи фінансової скрути, все-таки знайдена можливість для нашої поїздки. Бо ніщо так не виховує, як участь у мистецьких подіях. Відомо, що найкоротший шлях до серця людини лежить через мистецтво. І, якщо ми не посіємо, посіють інші. Це сказано не мною, а давно доведена істина. Приємно, що завжди своє плече підставляє декан Василь Шинкарук і рідна кафедра культурології та її завідувач Ірина Майданюк. Хотілося б подякувати нашому будинку побуту, завдяки якому колектив отримав новенькі костюми. До речі, це теж зіграло величезну роль, адже завдяки спеціальним костюмам повністю були відображені хореографічні візерунки, простежувалася чіткість рухів тощо. А ще наші студенти вразили інших учасників своєю непідробною відкритістю, щирістю, добротою, патріотизмом, в які закохувалися всі. І коли увесь зал скандував «Україна!», «Київ!» на підтримку нашим дівчатам і хлопцям, і мурашки по шкірі були, і дух перехоплювало…

     – Вікторія Пекарева, учасниця колективу: По-перше, ми ретельно все відшліфували аж до емоцій. Ставку зробили на ідейності самої композиції. Це була постановка під назвою «Be out» («Будь поза межами»), під час якої ми розповіли про те, як важливо вирватися із суєти та монотонності буднів, заставлених офісними кейсами, розбити систему і вийти на світло, щоб зайнятися тим, до чого дійсно прагне душа. Власне достойних колективів було чимало, та змагалися ми лише на сцені, а поза нею – друзі. Ще хотілося б подякувати організаторам самого фестивалю за прозорість і об’єктивність, за те, що завжди тепло зустрічають і приймають, за масу позитиву, який залишився після.

     – Роман Зінченко, учасник колективу: Боротьба за перемогу і справді була нелегкою, адже ми приїхали у Вітебськ відразу після того, як кожен із нас захищав честь свого факультету на фестивалі «Голосіївська весна». Часу на сон не було, ми відразу кинулися в бій, але щасливі, що все вдалося. 

     Дякуємо за розмову! Дерзайте, розвивайте свої таланти, реалізуйте свої неймовірні і фантастичні ідеї, підкорюйте ще безліч танцювальних майданчиків і сцен та прославляйте наш НУБіП і Україну!

P.S. Коли готувалося інтерв’ю, стало відомо, що після перегляду танцювальної постановки у фейсбук «Сузір’я DANCE» разом із його творчим керівником Ольгою Сауріною запросили виступити на одну з танцювальних площадок столиці. Це – лише одне із багатьох підтверджень високого рівня підготовки, майстерності, наполегливості і завзяття, а ще – просто гарний приклад молоді для наслідування.