Кураж «Голосіївської весни»...

6 квітня 2017 року

Пам’ятаєте, Наталія Бучинська співає , що весна, коли приходить, «спокою не зна…» ? У нас теж весна, але «спокою не зна» журі фестивалю. Щодня нові таланти, щодня оригінальні режисерські рішення, щодня приємні несподіванки.
Саме так було і четвертого конкурсного квітня, який розпочався із концерту факультету інформаційних технологій. Хоча офіційної назви концерт не мав, журі на перших хвилинах назвало його: «Він сам нарвався!», адже такими словами звернувся до головного організатора дійства Віктора Литвина співочий колектив факультету «Барбаросса». І світла і темна сторона організатора відразу ж вступили у боротьбу. То з однією, то з іншою в унісон йшли танцювальні колективи «Тисяча чортів», «Гренада», «Чарівність», співочий колектив «Барвінок», дует Людмили Чубар і Анастасії Освальд, плакала і віртуозно рвалася у бій гітара Максима Березанського. І все у команди вдалося: це підтвердив фінальний флеш-моб «Молода кров», стверджуючи, що така молода кров, як у цих студентів, хоче жити, співати, любити, тому змінить життя на краще!

І це відразу ж перейняла творча команда факультету тваринництва і водних біоресурсів. «Україно,будьмо!» у виконанні танцювального колективу факультету, авторська поезія у виконанні Світлани Пастух, чарівний голос Ірини Бойко стверджували, що Україні – бути з такою молоддю! Та яка ж молодість без кохання? Про нього говорили Анна Кнуренко, Олександр Сова, Михайло Присіч, Володимир Дячук, Віталій Левицький, які вмить перевтілювалися у Наталку Полтавку, Петра і Миколу, Виборного і Возного. А Іван Артамонов і Андрій Бобильов ще й додали постановці особливого шарму. Сподобалося і студентам, і викладачам: Вадим Миколайович Кондратюк, Сергій Миколайович Грищенко і Руслан Володимирович Кононенко піднялись до своїх улюблених студентів з такими букетами квітів, які дарують хіба що світовим прімам!

У ностальгійний вир старих (і, звичайно, добрих) фільмів повернула залу постановка Людмили Комар та Марини Гладкої з агробіологічного факультету «PICUP НУБіП, або Як звабити дівчину». Герої на екрані і герої на сцені були схожими як краплі води і давали оригінальні поради, як же все-таки звабити дівчину. А у перервах між цим, наче язики вогню, танцювали стрічки у руках танцювального колективу факультету, який супроводжував пісню «Запали вогонь» у виконанні Марини Гладкої, Рози Кондратюк, Анни Сенчило та Ірини Терещенко, говорив зі щастям словами Л.Дербеньова Євген Остапенко, просила допомоги Каріна Кулик, вихвалював кохану Євген Грабко… Коли ж за фортепіано сіли Поліна Писаревська і Олександр Чурута, зал причаївся і, мабуть, чекав на сцені ту принцесу, п’єсу про котру виконували студенти. Не дочекалися, проте Павло Прокоф’єв так ніжно звертався до Любові Панченко в авторській поезії, що її напарнику по сцені Олександру Хомичу довелося похвилюватися… І от воно – весілля ! Його настрій вдало передав вокальний ансамбль факультету, а зелені очі тієї, яку зваблювали, запалали іскорками.