Доцент Юрій Андрусик: «Науковці кафедри садівництва університету селекціонували більше 80 сортів садових культур»

     Чи знаєте ви, що, купуючи в супермаркеті ягідний джем, цілком ймовірно, що культури, з яких він виготовлений, селекціоновано в НУБіП України? Саме так, бо руками його науковців з кафедри садівництва ім. проф. В.Л. Симиренка виведено чимало сортів ягідних культур і не тільки, які лягли в основу не лише садів домашніх господарств, а й промислових насаджень країни. Наразі порахувати такі площі складно, але те, що вони значні, – це факт. Тож про надбання кафедри і свої особисті в селекції – розмова з доцентом кафедри Юрієм Андрусиком.

– Чим представлені досягнення кафедри і Ваші особисті та в чому їх унікальність?
     – Взагалі селекція почала активно розвиватися з приходом на кафедру Петра Захаровича Шеренгового, який займався нею все своє життя. До речі, його улюбленою культурою була смородина чорна. Тільки щодо цієї культури він створив біля чотирьох десятків сортів. А їх унікальність полягає в тому, що у них вдало поєднуються гарні смакові якості, висока урожайність та стійкість до хвороб, зокрема, іржі. І це завдяки тому, що вчений був не просто садівником, а й ще фітопатологом. Багато із цих сортів занесено до Держреєстру сортів рослин, наприклад, «Університетська», «Дочка Ворскли» та ін. Вони до того ж представлені у промислових насадженнях України. Окремі сорти, як-от «Аспірантська» – досить солодкі. Під керівництвом професора ми займалися також селекцією смородини золотистої, яка має ряд переваг: крупніші плоди і високу посухостійкість як ґрунтову, так і повітряну. До того ж у ягід золотистої смородини смак інший і квіти дуже яскраві та привабливі, а листя восени має гарне жовте, помаранчеве та червоне забарвлення, тому її використовують і в декоративних цілях. Окрім того, створено і районовано шість сортів порічок: білих і червоних, є й сорти аґрусу та суниці. Особисто я під керівництвом Петра Захаровича брав участь у селекції малини. Так, були створені перші в Україні сорти штамбового типу, які не потребують опори, бо мають міцні стебла і ще й без шипів («Благородна», «Козачка») та ремонтантні («Космічна», «Осіння»). До речі, на кафедрі створені і перші районовані сорти ожини в Україні: «Насолода» і «Садове чудо». Обидва безшипі, що дуже важливо, оскільки лісова ожина має багато шипів. Загалом же моїми колегами селекціоновано більше 80 сортів садових культур.

Сорт «Лебідка»                               Сорт «Лелека»

Сорт «Аспірантська»                                                Сорт «Василько»

Сорт «Благородна»                            Сорт «Відбірна»

– Як комерціалізуються розробки?
     – На ці та інші сорти ми заключаємо ліцензійні угоди. Це, в першу чергу, необхідно виробнику, який хоче займатися промисловим вирощуванням. Адже він повинен мати документи, які підтверджують якість та джерело надходження саджанців. До останнього часу фактично лише ми могли надавати їх. Зараз уже завезли інтродуковані сорти. Тому маємо конкуренцію, але намагаємося тримати лояльну цінову політику. Виконуємо замовлення виробництву. 

Сорт «Університетська»                                          Сорт «Дочка Ворскли» 

– За який час можете забезпечити потреби у саджанцях?
      – Все залежить від конкретного обсягу замовлення. Якщо мова йде про промислове, то можемо не тільки використовувати польове розмноження, а й біотехнологічне через нашу лабораторію в умовах in vitro. У такий спосіб садивний матеріал можна отримувати і взимку. А вже потім дорощувати в зовнішніх умовах, наприклад, адаптувати до умов теплиці. До речі, мікроклональне розмноження покращує якість садивного матеріалу, стійкість таких саджанців, омолоджує їх, частково звільняє від хвороб і підвищує врожайність. А для любителів певна кількість саджанців завжди наявна, так що можна звертатися на кафедру або ж до університетського саду. 

– Чому надають перевагу іноземним сортам?
     – По окремих культурах у нас є аналоги, але створення сортів потребує значного фінансування. Крім того, це ще й ресурснозатратний процес. Наприклад, в Україні на створення одного сорту може витрачатися 10-15 років (якщо йдеться про ягідну культуру), а на плодові, наприклад, яблуні чи груші, то й всі 30-40. Проблема в тому, що використовуються традиційні методи. А за кордоном селекційний процес прискорюють у рази, бо працюють на клітинному рівні, вживляють потрібні гени. Крім того, там все поставлено на комерційні рейки. Однак завезені сорти з тієї ж Європи, де як правило, клімат м’якший, часто-густо неадаптовані до кліматичних умов нашої країни.

Сорт «Садове чудо»                    Сорт «Вишеньківський»                    Сорт «Насолода»

– Чи зацікавлені нинішні студенти в опануванні азів селекції ?
     – На жаль, молодь цікавлять ті сфери, де є високі заробітні плати. Але ми намагаємося під час навчального процесу вмотивувати їх через прикладні речі, зокрема, створення того чи іншого сорту.

– У чому секрет успіху селекційної справи?
     – На моє переконання, вся селекція має розпочинатися від вимог споживача. Не треба створювати той сорт, який потім ніхто не купуватиме.

Розмовляла Ольга Наконечна