135-річчя від дня народження Нестерводського Василя Антоновича

   Народився Василь Антонович 13 березня 1882 року. У своїй автобіографії він писав що, своїх родичів не пам'ятає, оскільки залишився сиротою, коли йому виповнився лише один рік. Тому він разом з сестрою виховувався в сім'ї тітки, сестри матері, яка мешкала в Балті.

  Тітка була неписьменною, однак, зваживши, як племінник тягнеться до книг, попросила дружину одного урядника навчити малого Василька читати й писати. Підлітком він вступив до міського двокласного училища, яке успішно закінчив у 1900 році. Тітка хотіла бачити племінника писарем, але йому ця спеціальність не була до душі. Василь мріяв стати вчителем. У 1903 році юнак екстерном здав всі екзамени за курс учительської семінарії і отримав посаду вчителя в селі Лабушне Балтської волості, де пропрацював до 1909 року.

  З 1909 по 1912-й В. А. Нестерводський вчителює у м. Кодимі цієї ж Балтської волості. "Ще коли я працював народним вчителем,— згадував пізніше Василь Антонович, весь час подумував про те, щоб продовжити навчання. А коли дізнався, що у місті Умані при середньому сільськогосподарському училищі діють щорічні літні курси з бджільництва, садівництва і городництва, то подумав, що "учитель повинен знати все, що стосується природи рідного краю" і під час літніх канікул у 1908 і 1909 pp. прослухав ці курси".

   На них особливо цікавими і надзвичайно захоплюючими були лекції Іполита Івановича Корабльова. Він так любив бджіл і з таким натхненням оповідав про їхнє життя і працю, що неможливо було самому не зайнятися пасічництвом. З тих пір Василь Антонович твердо вирішив присвятити себе роботі з божими комахами.

  Продовжуючи вчителювати, Нестерводський став широко пропагувати пасічництво серед своїх земляків. А коли в Балті у 1910 році організувалося земство, влаштувався на роботу в земську управу, у відділ народної освіти, де в той час у місцевій земській газеті надрукував статтю про корисність пасічництва.

  У 1911 р. Василь Антонович отримав запрошення від І.І. Корабльова перейти працювати помічником завідувача пасіки в Уманському училищі садівництва і землеробства. Це запрошення було прийнято, і з весни 1912-го Нестерводський працював там до 1917 р.

   Праця в Уманському сільськогосподарському училищі під керівництвом І.І. Корабльова стала прекрасною школою, тут були створені сприятливі умови для розвитку науки і пасічництва. У стосунках з І.І. Корабльовим Василь Антонович відчував батьківську турботу і підтримку. В училищі під керівництвом наставника Нестерводський написав у 1914 р. свою першу працю "Перегін бджіл".

   У 1913 і 1914 pp. Василь Антонович виїжджає в сільські місцевості і в Тульську область, де сприяє організації курсів з бджільництва для вчителів. Ним також було виготовлено чимало біологічних колекцій з пасічництва для Всеросійської виставки в м. Києві у 1913 р. А згідно з поданням Уманського училища садівництва і землеробства Нестерводський був затверджений Департаментом землеробства інструктором з бджільництва і шовківництва при цьому ж училищі.

  У 1917 р. І.І. Корабльов сприяв переведенню В. А. Нестерводського в Харківське середнє сільськогосподарське училище на посаду викладача бджільництва і шовківництва. Упродовж п'яти років він активно пропагує серед сільського населення Харківщини рамкові вулики, видає книгу про перегін бджіл українською та російською мовами.

   З 1922 по 1928 р. Нестерводський завідує пасікою Голосіївської агробази Київського сільськогосподарського інституту, поєднує працю з викладанням у тому ж вузі. У ці роки він також читає пасічництво в Київському ветеринарно-зоотехнічному інституті, з 1929 по 1931 р. завідує по сумісництву станцією шовківництва Київської плодспілки.

   Упродовж 10 літ — з 1931 по 1941-й — Нестерводський трудиться спеціалістом-бджолярем в Українському садовинтресті, а також викладає в Боярському технікумі бджільництва. "Саме в цей час,— записує у своїх спогадах Василь Антонович, — я повинен був виконати відповідальне завдання — організувати у 120-ти радгоспах Укрсадовинтресту пасіки, їздив по всій Україні, налагоджував роботу старих пасік і організовував нові, підбирав на посади пасічників людей освічених, відданих цій благородній справі. За час поїздок вів спостереження за кормовою базою для бджіл і доглядом за ними по всій Україні. Кількість бджолиних сімей за 10 літ виробничих дослідів становила понад 70 тисяч.

   Під час війни Василь Антонович викладає пасічництво в Боярському сільськогосподарському технікумі бджільництва. У 1944 році, після визволення м. Києва від фашистських загарбників, повернувся на роботу викладачем в Київський сільськогосподарський інститут, а з 1945 по 1947 р. виконує обов'язки завідувача кафедри бджільництва. За цей час відновив Голосіївську пасіку і створив при ній спеціальну пасічницьку лабораторію.

   В той же час Нестерводський здає кандидатський мінімум і захищає в 1947 році дисертацію на тему "Кочове пасічництво". З 1949 по 1955 р., до виходу на пенсію, працював доцентом в Українській сільськогосподарській академії.

   Створена ним у 1945 році й відроджена в 1988 році кафедра бджільництва забезпечувала випуск спеціалістів та підвищення кваліфікації фахівців з бджільництва в продовж останніх 70 років. Завдячуючи його діяльності кафедра стала чи не єдиним центром пасічницької освіти та підготовки науково педагогічних кадрів з бджільництва.

    Будучи на заслуженому відпочинку, незважаючи на втрату зору, Василь Антонович постійно допомагав у підготовці кадрів пасічників в академії.

 Це невтомний організатор освітнього процесу, зусиллями якого бджільництво введено до розряду обов`язкових дисциплін у низці вищих та середніх сільськогосподарських навчальних закладів. Його наполеглива робота на науково-педагогічній ниві була продовжена відданій справі учнями.

   Школа науковців і творчих працівників практичного бджільництва створювалась поступово, долаючи специфічні погляди на галузь, що займає завжди нижні, часом останні, строчки у переліку спеціальностей з підготовки кадрів. Як насінина бува живою лежить довше ніж інші, поки не відбудуться певні фізіологічні процеси в ній і не настануть зовні умови для кільчення і проростання.

   Стрижневий корінь цієї наукової школи проростав із зерна, покладеного у потрібне місце Василем Антоновичем в Українській сільськогосподарській академії м.Києва.

   Першими аспірантами з бджільництва були В.П. Поліщук, О.Й. Іванченко, М.І. Чергик, зараховані на кафедру спеціальної зоотехнії, якою завідував професор Микола Микитович Колесник. Спільно з доцентом В.А. Нестерводським він здійснював наукове керівництво дослідженнями з тем дисертаційних робіт аспірантів. Молоді дослідники допомагали Василю Антоновичу в проведенні практичних занять з студентами та дослідної роботи на пасіці.

  Учні В.А. Нестерводського, вбачаючи пріоритетною проблемою, що випливає з назви його книги «Як одержати більше меду та воску», поступово розширювали наукову тематику Голосіївської дослідної пасіки і відновленої з 1988 р. кафедри бджільництва. В історії наукових знань про бджіл багатство їх гнізда і властивостей продуктів не залишались таємницею. З другої половини ХХ ст. теми досліджень наукової школи охоплюють всебічне обґрунтування комплексного використання продуктивного потенціалу сім’ї. В результаті до відомих на той час виробничих напрямів бджільництва в Україні додається ще один, що охоплює пасіки комплексного використання бджіл. На його розвиток послідовники В.А. Нестерводського опублікували в підручниках, посібниках, довідниках нові напрацювання з технології ще чотирьох додаткових продуктів бджільництва. У відповідному розділі їх стало шість включно з двома основними, що традиційно висвітлювались раніше.

  Суттєвий внесок наукова школа здійснила обґрунтуванням технології одержання бджолиного обніжжя. Встановлено закономірності співвідносного збирання бджолами пилку і нектару з рослин по періодах сезону, виявлено потенційні можливості дозавантаження їх роботою на використанні ресурсів пилку багатої у нас флори. Обґрунтована доцільність регулювання спрямованості льотної діяльності у певні періоди. Цьому сприяє розширення знань про медоносні рослини.

   Викладачі та аспіранти кафедри продовжують виконувати дослідження з актуальних для науки і практики тем, зокрема, вдосконалення виведення бджолиних маток та їх інструментального осіменіння, підвищення комплексної продуктивності бджолиних сімей, збільшення ресурсів нектару і запилення сільськогосподарських культур. Важливою науковою працею у бджільництві України є селекційний продукт – внутрішньопородний тип бджіл української породи “Хмельницький”. Вперше експериментально обґрунтовано (спільно з лабораторією генетики) застосування систем молекулярно-генетичного аналізу чистопородності бджіл. Розроблено генетичні формули ідентифікації бджіл районованих порід. Співробітники кафедри бджільництва беруть участь у міжнародних конгресах, симпозіумах, науково-практичних семінарах, надають допомогу в підвищенні кваліфікації пасічників.

  Таким чином, наукова школа В.А. Нестерводського упродовж тривалого періоду сприяла формуванню в Національному університеті біоресурсів і природокористування України центру підготовки і підвищення кваліфікації фахівців та науково-педагогічних кадрів для галузі бджільництва. Виконаними науковими працями, результатами діяльності в галузі пасічницької освіти, участю в розвитку міжнародних зв’язків, зокрема, з Апімондією, навчально-науковий центр стає відомим за межами України. Цей осередок у Києві знають колеги наукових установ і навчальних закладів у різних республіках колишнього Радянського Союзу. Звідси багато з них отримали підтримку у вигляді рецензій і відзивів на захист дисертаційних робіт. Його відвідали у різні часи вчені з Румунії, США, Австрії, Польщі, Словаччині та інших країн, група учасників ХХІІІ міжнародного конгресу бджільництва, президент і окремі члени Виконавчої ради Апімондії. Праці науковців кафедри бджільництва показані в доповідях і експонатах під час міжнародних конгресів і симпозіумів. Їх підручниками і посібниками поповнені бібліотеки навчальних закладів, а науковими розробками користуються широке коло пасічників. У сукупності весь внесок його наукової школи є помітною часткою високої честі, здобутої пасічництвом України, яка займає провідне місце в галузі бджільництва на всю Європу.

  Вітчизняному бджільництву дісталась з пройденого минулого багата спадщина, створена монолітом наполегливої творчої праці невтомних пошуків досконалості, багатими звичаями і розумом нашого народу.

Доценти кафедри конярства і бджільництва

Головецький І.І.

Лосєв О.М.