Голосіївському району – 95 років

11 квітня 2016 року

У квітні 1921 р. постановою Київської міськради під час першого адміністративного поділу Києва було утворено 5 районів: Печерський, Солом’янський, Шулявський, Подільський і на базі однієї із робітничих околиць міста – Деміївський, нині Голосіївський район (до цього Московський).

Згодом, окрім Деміївки, до складу району увійшли селища Академічний, Багринова гора, Голосіїв, Жовтневий, Китаїв, Конча-Заспа, Корчувате, Мишоловка, Новосілки, Пирогів, Феофанія, Чапаївка, Хутір Вільний, Мрига, Руський, Совки, Теремки, острів Водників та ін.
 
У 1937 р., 1938 р., 1988 р. і в 2002 р. під час чергових поділів Києва частина територій Голосіївського району відійшла до Залізничного, Печерського, Харківського районів. А до району приєдналася територія від вул. Саксаганского до пл. Толстого.
 
Коротка історична довідка
У південній частині міста Києва розкинувся чарівний та квітучий Голосіїв. Ще у сиву давнину в Голосієві селилися люди. Свого часу ця місцевість належала Києво-Печерській Лаврі. У першій половині XVII ст. Київський митрополит Петро Могила заснував тут монастир, так званий скит, який став дачною резиденцією церковної знаті.
 
У XVIII ст. на території цього великого лаврського господарства заклали прекрасний сад. Дерева посадили так, що вони нагадували план великої лаврської церкви. Поблизу стародавньої монастирської оселі в лісі з’явилося двоє селищ із садками та пасіками – Велика й Мала Горіхуватка.
Існує декілька легенд виникнення назви місцевості Голосіїв. За однією із них – у лісових хащах під час татарської навали ховався київський люд, з болем спостерігаючи, як палають їхні оселі і в розпачі голосили та оплакували загибель близьких. Звідси й назва – Голосіїв. За іншою – ця назва походить від слів «голий» і «сіяти». Очевидно, йдеться про культурні насадження, які були «посіяні на голому місці» серед дикого лісу під час заснування тут літньої резиденції київських митрополитів.
 
Перша згадка про Голосіїв, як володіння Києво-Печерської лаври, датується 1541 р. У грамоті царя Петра Олексійовича за 1720-й рік значиться «Голосіїв ґрунт». В описі Київського намісництва 1770-1780 рр. зафіксована слобідка при Голосіївському монастирі. Вже у XVIII-XIX ст. вживаються в документах назви «хутір Яровці», він же називаємий Голосіївський і Палатницький.
У жовтні 1918 р. 430 десятин у Голосіївській лісній дачі передали Українській науковій академії під парк і ботанічний сад. У 1923 р. Голосіївський хутір увійшов до складу Києва.
 
У 1925-1931 рр. на мальовничих пагорбах Голосієва збудували великий комплекс споруд сільськогосподарських інститутів (нині – Національний університет біоресурсів і природокористування України), загальною протяжністю майже на кілометр. Автор проекту, архітектор Д. Дяченко, відтворив у цих будівлях характерні форми українського бароко, надавши їм національного колориту.
У 1956-1958 рр. уздовж проспекту 40-річчя Жовтня на базі величезного лісового масиву в Голосієві був впорядкований парк культури і відпочинку, якому в 1964 р. присвоєно ім’я видатного українського письменника М.Т. Рильського. Сьогодні Голосіївський парк – це один із найбільших лісопарків культури і відпочинку із спортивним комплексом, зеленим театром, бібліотекою, атракціонами, дитячим майданчиком, турбазою, човновою станцією. Композиційну основу парку утворює мальовнича Голосіївська долина із каскадом чотирьох ставків.
 
На околиці Голосіївського району м. Києва розташована історична місцевість – Китаїв, назва якої ймовірно походить від тюркського слова «китай» (укріплення, фортеця). У Китаєві збереглись рештки городища ІХ-Х ст., укріплень та печерних келій часів Київської Русі. У XIV ст. на цій території існував печерний монастир, який з першої половини XVII ст. за наказом київського митрополита Петра Могили було підпорядковано Києво-Печерській лаврі («Китаївська пустинь»). У 1763-1768 рр. архітектор С.Д. Ковнір збудував тут Троїцьку церкву. Перші дослідження розташованих в урочищі Китаївських печер були проведені у 1857 р. Під керівництвом археолога А.Д. Ертеля у 1910-1912 рр. було знайдено декілька підземних галерей, за структурою схожих на печери Києво-Печерської лаври, залишки двох вогнищ, предмети побуту, стінові написи старослов’янськими літерами.
Зеленою скарбницею нашого міста є один із найдавніших і найбільших у Європі Голосіївський ліс, унікальний за флорою та фауною. Ця дивовижна пам’ятка природи об’єднує Феофанію, парк відпочинку ім. Рильського площею 140,9 га та власне ліс площею близько 780 га. Зелений профіль Голосіївського лісу визначається більш як 250 видами дерев і кущів. Насамперед його зелене вбрання урізноманітнюють горіхові породи, що мають цінні санітарно-гігієнічні властивості, а на дільниці між Голосієвим і Феофанією збереглося кілька унікальних багатовікових дубів.
На східній околиці лісу знаходиться літературно-меморіальний музей Максима Рильського. У 2007 р. тут було створено Національний природний парк «Голосіївський». У районі існують Голосіївські вулиця, площа, провулок і станція метрополітену.
Голосіївський район найбільший за площею міста Києва – 156,36 км2 або 0,1564 тис. км2, що складає 18,7% від загальної площі м. Києва. Протяжність району: з півночі на південь – 26,65 км; зі сходу на захід – 15,75 км. Чисельність наявного населення станом на 01.01.2015 – 244,2 тис. осіб, що становить 8,5% від населення м. Києва.
 
6 квітня 2016 р. в урочистому банкетному залі ВО «Радар», з нагоди 95 років з дня утворення Голосіївського району, відбулася урочиста зустріч представників районної адміністрації, різних галузей народного гасподарства, гуманітарної сфери, діяльність яких безпосередньо пов’язана з історією району радянської доби і періоду незалежної України. 
Серед учасників були керівники району різних років – Асадчєв В.М., Головко Д.Б., Голубєва І.Є., Гуленко Д.Й., Бідзіля М.І., Зинюк Е.В., Корбан О.Б., Лев Я.О., Незнал О.Г., Садовой С.М., Ятченко І.А.; керівники промисловості, транспорту, торгівлі, житлово-комунального господарства, закладів науки, освіти, охорони здоров’я, культури і спорту, політичних і громадських організацій республіки, міста і району – Антоненко Т.С., Богданов Б.А., Борзов В.П., Жук П.Ф., Іванов П.Б., Кревцова Л.Г., Крезуб О.М., Куликов А.М., Кушнір Л.В., Лапечук В.І., Ломакін В.І., Майко В.І., Мальцева Н.В., Менжерес Г.М., Михайліченко А.М., Орлик М.А., Сінькова Л.О., Шевель Г.О. та ін. 
 
Цю історичну подію бачив і зафіксував 
Живора Станіслав доцент кафедри історії
і політології НУБіП України 
 
 
 
 
 
 
Гімн Голосіївського району
Володимир Домшинський, вірші Вадима Крищенка
 
Це місце стріч для тебе і для мене,
На хліб і сіль запрошує всіх нас.
Район мій - ніби усмішка зелена 
І голос гордих звершень водночас.
Пройти шляхом історії не близько 
Поміж подій і постатей, і дат.
Стрічає в парку, посміхнувшись, Рильський,
Щоб для вітання руку нам подать.
 
Приспів:
Голосієво, Голосієво – вічна Києва краса.
Зорями моя земля засіяна 
І найвищі небеса.
Голосієво, Голосієво – це натхнення Божа мить,
Наче пісня моя недоспівана,
Котру треба повторить.
 
Район – як вулик молодої зміни,
І ветеранів гвардія стара.
У синьо-жовту стрічку України 
Вплітають нитку правди і добра.
Високе небо дивиться в обличчя,
Звук висі передавши дзвонарю,
Щоб в кожній долі запалить навічно 
Невгасну Голосіївську зорю.
 
Приспів
 
Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook