9 березня виповнилося 202 роки від дня народження Великого Сина України Тараса Григоровича Шевченка

Поклонімось сьогодні поету,

Рідні сестри і брати мої,

Його славі й орлиному злету

Нема рівних ніде на землі.

        Поклонімось Тарасу святому,

    За слова  чарівні крізь віки,

         Що навчав нас долати  утому,

Вперто йти до своєї мети.

Поклонімось  великій  людині,

Що стоїть на Чернечій горі

І шукає по всій Україні

Патріотів живої душі.

        Поклонімось, дорослі і діти,

                 За натхнення, що в душу  лягло,

         За Кобзарськії  вірші і квіти,

За оспіване  кожне село.

Поклонімося знову і знову

У весняні ці дні осяйні,

Вічна слава Пророчому слову,

Вічна слава, Тарасе, Тобі!

9 березня вся Україна відзначає 202-річчя з дня народження великого українського письменника й художника Тараса Григоровича Шевченка.

Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринцях Черкаської області в сім'ї кріпака. У 9 років утратив матір, у
11 – батька. У 1831 році Шевченко був відданий на 4 роки в учні до художника Василя Ширяєва в Петербурзі. У складі артілі художника Шевченко брав участь у розписі Петербурзького Великого театру як підмайстер-рисувальник. У 1838 році впливові покровителі Шевченка, серед яких – художник Карл Брюллов, поети Василь Жуковський та Євген Гребінка, викупили молодого поета на свободу. Пан погодився відпустити кріпака за чималу на той час суму – 2,5 тис. рублів. Щоб її зібрати, Карл Брюллов написав портрет Василя Жуковського - вихователя спадкоємця престолу, і портрет був розіграний в лотерею, у якій узяла участь царська родина.

Отримавши свободу, Шевченко став студентом Петербурзької Академії мистецтв. Завдяки високому рівню підготовки його зарахували відразу до четвертого класу. Незабаром він став одним з найулюбленіших учнів Карла Брюллова. У 1840 році вийшла перша збірка віршів Шевченка "Кобзар", куди ввійшло 8 творів. Книга розійшлася за два тижні і набула неймовірної популярності. Окремими виданнями вийшли поеми "Гайдамаки" і "Гамалія".

Як художник Шевченко також не переставав творити. Ним було створено низку картин у дусі критичного реалізму (наприклад, "Катерина"). Після зближення з київським Кирило-Мефодіївським товариством його заарештували. Потім у біографії Шевченка було заслання в Орську фортецю Оренбурзької області. Йому заборонили писати, малювати. Після експедиції на Аральське море, Шевченка перевели до Новопетровської фортеці, де він перебував до 1857 року. Там він написав кілька повістей: "Художник", "Княжна" та інші.

Протягом останніх трьох років життя Шевченко, незважаючи на підірване здоров'я, активно займався просвітницькою діяльністю. Підготував до друку "Буквар" для вечірніх шкіл (був випущений тиражем в 10 тис. примірників за рахунок автора). У 1860 році Шевченко став першою людиною в Російській імперії, яка отримала звання академіка гравюри.

Помер Тарас Григорович 10 березня 1861 року в віці 47 років від хвороби серця. Був похований на Смоленському кладовищі в Петербурзі, а за два місяці труну з його прахом, відповідно до його заповіту, перевезли в Україну й поховали на Чернечій горі біля Канева.

Наскрізь проймає серця таке актуальне й нині, у часи боротьби за звільнення українських земель від ворогів-загарбників на Сході, вогненне слово поета, що пробуджує патріотичний дух і настрій — борця за свободу свого народу, неньки України.

Низько вклонімося Тарасу Шевченку в знак вічної пам’яті про Пророка — символа нескореності духу українського народу, який пробуджував і зароджував, підтримував і зміцнював в кожному — то піснею, то словом, то власним життям — правду і безмежну любов до людини.

Навчімось же і ми любити свій народ, як Тарас,

і щодня іти до його величі...

Ми, українці, відчуваємо гордість за Генія і за свою величну Україну,

і завжди готові боронити її від чужоземних зазіхань!

Ольга Кисла, викладач циклової комісії соціально-гуманітарних дисциплін