Музей в якому розумієш справжню ціну свободи слова

1 грудня 2015 року
Музей шістдесятництва

Велике значення для осягнення складностей розвитку української культури має відвідання музеїв. Вкотре для студентів факультету ветеринарної медицини відкрив свої двері Музей шістдесятництва. Цього разу його відвідали студенти 1 курсу 2 та 3 групи. Студенти мали можливість поспілкуватись з співробітниками музею з метою отримання знань, а експонати стали предметом цього спілкування.

День і час відвідування був обраний не випадково, так як у музеї було проведено показ фільму «Денисія. Світи Володимира Денисенка» та зустріч з режисером Олександром Денисенком. Після показу фільму режисер Олександр Денисенко сказав: «Мені хотілося розповісти про чесність митця перед собою, і як важко справжньому митцеві знімати не своє кіно, що нав’язувалося тоді й часто нав’язується й сьогодні». Також він висловив бажання зняти художній фільм про свого батька й розповів кілька епізодів, які могли б до нього увійти.
Під час екскурсії студенти ознайомились з рукописами, самвидавними і друкованими виданнями шістдесятників, фотографіями і документами. Зібрання музею нараховує близько 20 000 експонатів, і це дійсно цінні матеріали, які дають можливість заглянути в кулуарну обстановку «шістдесятників» і в той же час як би з боку поспостерігати за їхнім спілкуванням між собою, побачити предмети професійного побуту та особисті речі, а також дізнатися про головні події в історії України, для яких роль «шістдесятників» стала вирішальною.

Та головне, що музей дав можливість відчути суспільно-політичну атмосферу того часу. Інформаційна насиченість і експресивність експозиції на перший погляд невисока, але ознайомившись ближче з долею самвидавів і їх авторів, відвідувач відчуває гіркоту від розуміння того гніту, який на собі витримували патріотично налаштовані культурні діячі другої половини минулого століття.
Працівники музею, у бесіді із студентами, розповіли, що на матеріалах Музею шістдесятництва була вже захищена дисертація, знято низку кінофільмів, серед яких фільм про Україну, створений кіностудією Єжи Гофмана.
Експозиція, розташувалась у трьох кімнатах, побудована за принципом тематичних блоків: «Діяльність Клубу творчої молоді (1962-1965); ескізи і афіші до заборонених надалі спектаклів; Самвидав (художні твори, передруку на Заході - «тамвидав» та ін.); статті шістдесятників; матеріали судових справ (часів перебування у в'язницях, таборах, в лікарнях, на засланні); фотографії та листи дружин політв'язнів; а також особисті речі художників- і музикантів-шістдесятників.

Показуючи експозицію екскурсоводи розказували ті секретні історій, які ховаються за представленими експонатами і їх табличками, про які студенти не прочитають в книгах. Але «краще один раз побачити, ніж ...».
Наприклад, відвідувачі музею можуть не приділити належної уваги гербарію, укладеному в рами, який, як виявилося, є повноправним експонатом музею і несе в собі не менше живу історію, ніж особисті щоденники або листи. Справа в тому, що на територіях в'язниць політв'язням категорично заборонялося вирощувати кріп, петрушку і цибулю. Тому вони розводили безліч різних квітів, трав, щоб серед них непомітно висаджувати заборонені джерела життєво необхідних вітамінів.

 


Автор: наставники 1 курсу,
асистенти кафедри фармакології та токсикології
Бойко Ю.В. та Тимошик Ю.В.
Фото: студентка 3 групи 1 курсу ОКР «Бакалавр»
Люта В.А.


Гербарій, зібраний політв’язнями
Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)