Освіта, наука, агробізнес: знайти точки дотику
Освіта, наука, агробізнес: знайти точки дотику
4 червня 2015 року
4 червня на базі університету в рамках виставки «АГРО-2015» відбувся міжнародний форум «Освіта, наука, агробізнес: виклики часу». У ньому взяли участь більше двохсот виробничників, освітян, науковців та представників міністерств освіти і науки, аграрної політики та продовольства України.
Відкриваючи зібрання, ректор Станіслав Ніколаєнко зазначив, що, попри наявні труднощі, університет знаходиться на марші, працює, розвивається. З побажаннями плідної роботи учасникам форуму Станіслав Миколайович представив президію, в складі якої і наші випускники, і колишні колеги - заступник міністра аграрної політики та продовольства України Володимир Лапа, народний депутат Леонід Козаченко, директор департаменту вищої освіти МОН Сергій Бондаренко, голова державної інспекції навчальних закладів Руслан Гурак, в.о. директора ДУ «НМЦ «Агроосвіта» Тетяна Іщенко, виконавчий директор Асоціації «Український Клуб аграрного бізнесу» Олександр Жемойда, керівник проекту «Німецько-український аграрний діалог» при Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Зассе Фольке.
Випускник університету Володимир Лапа зазначив, що має безпосереднє відношення до НУБіП і зараз, адже навчається в аспірантурі. Міністерством розроблена програма розвитку АПК. Вона включає розділ, присвячений освіті, науці та інноваціям. Логіка зрозуміла – країна підписала Асоціацію з ЄС і потрібна стратегія: як зробити так, щоб ці зміни пішли на користь. Представники вищої освіти повинні подумати, яких трансформацій потребує навчальний процес, щоб відповідати вимогам аграрного сектору. Технології стрімко змінюються. Потрібно більше часу приділяти саме практичній підготовці студента. Зв'язок між навчальним закладом і бізнесом повинен стати міцнішим. І тат аграрні виші ідуть назустріч навіть швидше, ніж бізнесові структури.
Народний депутат України Леонід Козаченко теж підтримав думку колеги, що бізнес, освіта та наука мають зблизитися. Він наголосив, що Україна сьогодні визнана як один з глобальних лідерів агропромислового виробництва. Це, відповідно, накладає на нас величезну відповідальність, а, отже, ставить підвищені вимоги. Однак у тріаді «освіта-наука-агробізнес» є багато проблем, які потребують серйозних підходів до вирішення. Прикро, що у світових рейтингах кращих вишів, наші – посередині. Чому так? Адже в нас колосальний ресурс – і матеріальний, і інтелектуальний. Одна з причин – якість освіти, яка в деяких українських вишах бажає кращого. Наприкінці Леонід Козаченко висловив готовність допомагати та підставити плече у фінансових питаннях. А також додав, що декани, завідувачі кафедр повинні побувати на провідних підприємствах, аби вивчити передовий досвід та освоїти кращі технології.
Зассе Фольке зазначив, що стрімкий розвиток АПК в Україні з одного боку заспокоює. Але якщо вітчизняні політики не покращать ситуацію в країні, крупні інвестори працювати до нас прийдуть. В тій же Німеччині бізнес дає на дослідження 60% загального кошторису. А як справи в Україні – знаєте самі. Пан Фольке додав, що співпрацює саме з університетами, тобто свій досвід передає студентам, які завтра прийдуть працювати в галузь і керувати нею. Зараз розроблена стратегія розвитку сільського господарства і територій до 2020 року. І тут основне – контролювати її впровадження.
Геннадій Новіков навів приклад, як працює наша галузь насінництва. Зараз фактично не використовується жоден із вітчизняних сортів і бізнес від цього втрачає. А вся причина в тому, що навіть хороші наукові доробки не доходять до виробництва. Для виправлення ситуації МінАПК спільно з НААНУ створюють технопарк. На його базі будуть «прокатуватися» новинки, які може запропонувати український науковець. Що стосується освіти, то тут бізнес повинен привнести свій практичний досвід. Та закінчив свій виступ тим, що працівники галузі і науковці повинні допомогти собі самі.
Сергій Бондаренко відзначив актуальність зустрічі в світлі реформ у вищій школі. Новий закон про вищу освіту відкриває нові можливості – визнання дипломів, мобільність студентів і викладачів тощо. Можливо, не так швидко як хотілося б, але освіта рухається в цьому напрямку. Затверджено новий перелік галузей і спеціальностей. Він викликав шквал критики. Тож його в робочому порядку допрацьовуватимуть і вноситимуть зміни. Сергій Бондаренко звернувся до науковців із тим, щоб вони перебороли свій острах перед певною автономією вишів. Адже відтепер багато що буде спрощено. І завершив: давайте все ж звернемо особливу увагу на якість вищої освіти.
Ректор Станіслав Ніколаєнко спробував знайти відповідь на дуже важливе питання: чому наука не дає віддачі? Причин декілька. Можливо головна – недофінансування науково-дослідних робіт. В той час, коли економічно розвинені країни витрачають на одного дослідника більше двохсот тисяч доларів, в Україні ця цифра в межах восьми тисяч. Ректор також підняв дуже болючі питання наукових пенсій і земельного податку для закладів освіти. Зокрема, він зазначив, що такої практики немає жодна країна світу. Університет перший в державі розпочав системну роботу з підприємцями. При факультетах та ННІ створені й розпочали активну діяльність ради роботодавців.
Руслан Гурак говорив про необхідність розробки системи трансформації державного нагляду за закладами вищої освіти. Він закликав не забувати, що освіта починається зі школи. А в Україні, на жаль, трапляються школи, де відвідування дітей вимірюється цифрою 44%. Причому вчителі навіть не знають, де в цей час знаходяться учні. Атестації проводяться формально і з порушеннями. Ось з чого потрібно розпочинати! Окрім того у наших вишах є ще й інша проблема: студентам не прививають підприємливість.
Олександр Жемойда розпочав із того, що НУБіП йому рідний – він тут навчався і працював. А тепер, коли очолює асоціацію, яка об’єднує крупних виробників, як ніхто знає, що попит на гарного фахівця дуже великий. Та зазначив, що має цілий список спеціальностей, професіоналів, яких потребує виробництво. Тобто від університетів чекають якісної підготовки випускників.
Тетяна Іщенко спинилася на проблемах аграрної освіти, яку не завжди розуміють як специфічну галузь. Адже спецрахунок у педінституті й аграрному ВНЗ – то різні речі. Яскравий приклад – діяльність навчально-дослідних господарств. На пам’яті ситуації, коли через непроходження рахунків у казначействах, зривалися польові роботи, неможливо було закупити корми для годівлі тварин та інше. Серед проблем також складність у збереженні земельного фонду, неефективне практичне стажування студентів, низький рівень володіння іноземною мовою, невиправдана оптимізація аграрних вишів. Пріоритетом має стати підготовка фахівця, який відповідає вимогам виробництва.
Своїм баченням освіти, науки і агробізнесу поділилися ректор Сумського НАУ Володимир Ладика, засновник ТОВ «Ефективні системи в тваринництві» Олег Чуб, керівник освітнього проекту компанії «Кернел» Світлана Мусієнко, представники НААНУ та інші запрошені.
Підсумовуючи роботу, Станіслав Ніколаєнко відмітив, що замість збереження господарств і заміни їх керівників, на початку 90-х знищили аграрне виробництво. На селі зараз велике безробіття. Про яку вищу аграрну освіту може йтися в таких умовах? Потрібно створювати робочі місця в сільській місцевості, розбудовувати соціальну сферу і тоді в аграрні виші стоятиме черга. Станіслав Миколайович висловив впевненість, що зібрання дасть свої позитивні результати і отримає продовження. Адже всі ми повинні реформуватися, бо хто не захоче, того реформуватиме життя.
Ірина Білоус,
Ольга Наконечна
