Дзвони Чорнобиля…

      У цьому році минула 29-та річниця з дня вибуху на Чорнобильській АЕС. Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою, найтеплішою і не сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.

     На гуманітарно-педагогічному факультеті з ініціативи викладачів кафедри філософії Сторожук С.В. та Матвієнко І.С. проведено День пам`яті Чорнобильської трагедії. Участь у ньому взяли студенти агробіологічного факультету та факультету аграрного менеджменту, які представили свої презентації та доповіді, прочитали вірші і листи тих, хто вижив після цієї трагедії.

     Крім того, студенти разом зі своїми наставниками побували в Музеї Чорнобиля. Враженнями від екскурсії поділився першокурсник агробіологічного факультету Владислав Оніщенко.
     «… Відвідини музею екскурсовод розпочала з розповідей про риб – символів єдності японської сім’ї. Поступово вона перевела розмову на тематику Чорнобильської зони. Йдучи по східцях, ми звернули увагу на знаки, що висіли вздовж, – білі з однієї сторони та чорні з іншої. Так позначається тридцятикілометрова зона навколо Чорнобиля, наголосила екскурсовод. Згодом ми пройшли до величезної зали з великим алтарем, макетом плити, що накривала реактор. У ній була одна ікона та декілька костюмів обмундирування ліквідаторів. Найбільше здивувала розповідь про ту масштабну нічну операцію з евакуації сорока тисяч осіб робітничого містечка Прип’ять. Після перегляду відео про радіоактивну хмару я зрозумів, яку велику силу і водночас небезпеку має так званий мирний атом.
     Потроху ми перейшли до залу ліквідаторів Чорнобильської катастрофи. Він оздоблений формами персоналу ЧАЕС, пожежників, медиків, різними типами пожежних рукавів, різними дозиметрами, які просто зашкалювали та ламалися. А ще – годинником з часом вибуху четвертого енергоблоку. У залі доволі багато світлин героїв, які ліквідували катастрофу. Найбільшу увагу наш екскурсовод присвятила першим ліквідаторам, котрі, отримавши смертельну дозу радіації, загинули. Мабуть, найбільше запам’ятається перегляд у 3D-форматі моделі трагедії Чорнобильської АЕС.
Крім того, ми побачили світлини з подружніми парами, маленькими дітьми, які закарбували життя до трагедії, велетенський макет 30-ти кілометрової зони, грандіозні проекти розвитку міста…»

     Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка, але все дається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті, хто могли ніколи не народитися після 1986-го – народилися, живуть і вчаться творити прекрасне. Саме тому потрібно пам’ятати уроки минулого та робити висновки з них.

доцент Сторожук С.В,
Матвієнко І.С.