Пожежник-доброволець Андрій Олешко з Хмельниччини: «Бути добровольцем – почесно і драйвово»

 Будь-якої миті готовий змінити костюм та краватку на пожений бойовий одяг Андрій Олешко. У 2019 році спеціаліст землевпорядник Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району був одним із перших 60 добровольців, яких навчали тренери з Польщі в рамках Програми «U-LEAD з Європою». Всього у проєкті брали участь п’ять громад-учасників із Хмельниччини – Летичівської, Лісогринівецької, Колибаївської, Новоушицької та Старосинявської.

“Польські тренери викладалися на максимум, ділилися з нами досвідом щодо дій під час різних надзвичайних подій та ситуацій”, – пригадує Андрій. – “Багато говорили про волонтерство, про те, що варто приносити людям користь. Ми навчалися користуватися спеціальною та аварійно-рятувальною технікою і обладнанням, що є на озброєнні в підрозділах, із застосуванням у різних непередбачуваних ситуаціях. За короткий проміжок часу ми зрозуміли, що таке пожежна дружина і які функції маємо виконувати, щоб бути надійним щитом проти вогняної стихії для жителів громад”.

Добровольці підв'язані не під місцеві підрозділи ДСНС, а лише під місцеве самоврядування, тому що кожна громада має вирішити, чи їй це потрібно. Вікового та будь-якого іншого цензу не має, головне – фізичне здоров’я, адже самі лише апарати для входу в задимлені приміщення та інша базова амуніція важать близько 20 кілограмів.

Важливо, що у звичайному житті добровільна пожежна команда об’єднала людей різних професій. Серед них є водії, продавці, медики, держслужбовці, соцпрацівники тощо. Погодитися бути пожежником-добровольцем – означає мати стержень, доблесть та силу характеру. Адже не кожен зможе піти у вогонь, свідомо наражати себе на небезпеку для допомоги іншому.

«Для себе я розумію, що нам варто вивчати європейський досвід та застосовувати його тут, у себе вдома”, – пояснює доброволець. – “Лише ми, люди, які народилися, виросли, живемо та знаємо ці території можемо у мінімальний термін приїхати та почати зупинку пожежі до прибуття основних сил та засобів, або й без них. Це рятує життя та матеріальні цінності.

Мій бойовий одяг та оснащення зберігаються дома. Після дзвінка про надзвичайну подію я швидко одягаюся та вирушаю одразу на місце її виникнення. Тобто час збору зведений до мінімуму. Найчастіше такі виклики отримую посеред ночі. За три роки неодноразово допомагав місцевим вогнеборцям. Особливо наша допомога на вагу золота у весняно-осінній період. Бо саме у цей час люди масово починають спалювати сміття та суху рослинність”, – розповідає наш герой.

Бажання Андрія бути доброльцем підтримують як вдома, так і на роботі. Зазвичай його допомога стає у нагоді в нічний час, втім якби викликали у робочий – керівництво без вагань пішло б на зустріч.

Навіщо йому цей неспокій і ця відповідальність, це постійне очікування і тривога, адже має можливість жити спокійним життям, дбати про добробут сім’ї і не перейматися громадськими проблемами? Адже пожежі не знають ні свят, ні вихідних. Можливо, свою роль у цьому виборі зіграв сміливий та відчайдушний характер, який спонукає до служіння на благо громаді.

У Андрія Олешка підростає двійко синів – п’ятирічний Матвій та дванадцятирічний Владислав.

«До найменших подробиць хлопці розпитують про мої виїзди, їм цікаві всі деталі: де була пожежа, що горіло, чому виникла та чи інша подія. Хочу бути для них гарним прикладом, зокрема, як доброволець, який допомагає іншим. Щоб вони пишалися своїм батьком, були достойною зміною», – розповідає чоловік.

Як зазначає Лісовогринівецький сільський голова Віталій Гралюк, працівники місцевої аварійно-рятувальної служби демонструють високий професіоналізм та оперативність під час ліквідації різних непередбачуваних ситуацій. Громада достатньо велика, тож добровільна пожежна дружина вкрай потрібна, а їх допомога у гасінні пожеж заслуговує найвищої оцінки. Добровільний пожежний рух є неоплачуваним, і наразі громада роздумує над тим, як їх мотивувати та зацікавлювати, щоб вони були об'єднані духом, ціллю, не згасало бажання робити добру справу.

Для цього і варто створювати добровільні пожежні дружини, щоб запобігти пожежі чи будь-якій іншій нестандартній ситуації, а в разі виникнення – швидко їх ліквідувати. Важливо, що комунальним вогнеборцем чи добровольцем обов’язково має бути місцевий. Бо лише той, хто проживає на певній території – її добре знає і за неї вболіває.

Джерело: Державна служба України з надзвичайних ситуацій. https://www.dsns.gov.ua/ua/Ostanni-novini/132503.html