Видатні випускники

У 1963 році закінчив Українську академію сільськогосподарських наук, факультет економіки та організації сільського господарства, отримав диплом за спеціальністю  «Бухгалтер-економіст».

Відомий і визнаний учений-економіст у галузі економіки АПК. Є одним із розробників основ аграрної реформи.

Брав участь у розробці близько 80 прийнятих Верховною Радою України законів та 50 Указів Президента України, 5 Постанов Верховної Ради України, понад 70 Постанов Кабінету Міністрів України з питань розвитку агропромислового виробництва та сільських територій. Працював на посадах Віце-прем'єра мін. України з питань АПК, та 1-го Віце-прем'єр-мін. України з питань АПК.

За безпосередньої участі та за редакцією вченого опубліковано по­над 1000 наукових праць, у тому числі він є автором і співавтором по­над 300 монографій, брошур, рекомендацій.

Під його керівництвом захищено 38 докторів і 59 кандидатів економічних наук, з яких 4 – дійсні члени (академіки) НААН України, 3 – члени-кореспонденти НААН України та 1 – іноземний член НААН України.

Присвоєно вчене звання почесного професора 9 вищих навчальних закладів України та країн СНД; дійсний член 5 громадських академій наук України та Академії сільськогосподарських наук Республіки Білорусь; іноземний член Російської (2003) та Казахської (2006) акаде­мій сільськогосподарських наук;  член Європейської та Всесвітньої асоціацій економістів-аграрників.

Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1986), відзнаками Президента України – орденами князя Ярослава Мудрого V (1998) та IV сту­пенів (2001), медалями та почесними грамотами; має почесне зван­ня заслуженого діяча науки і техніки України (1993), лауреат Премії ім. О.Г.Шліхтера (1992). За визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку економічної науки та агропромислового комплексу, розробку засад ре­формування сфери сільськогосподарського виробництва П.Т.Саблуку присвоєно звання Героя України з врученням ордена Держави (2004).

У 1963 р. закінчив економічний факультет Української сільськогосподарської академії.

У 1963-1965 рр. – директор учбово-дослідного господарства, село Іскрисківщина Білопільського району Сумської області; 1965-1969 рр. – начальник Головного проектного бюро Укрсільгосптехніки; 1969-1971 рр. – аспірант Української сільськогосподарської академії; з 1971-1983 займав посади послідовно: асистента, старшого викладача, доцента кафедри управління виробництвом; 1983-1988 – старший науковий співробітник; 1987-2014 – завідувач кафедри аграрної соціології та розвитку села Національного університету біоресурсів і природокористування України; 1997 – 2002 декан економічного факультету.

Кандидатську дисертацію захистив у 1971 р., докторську у 1988 р., у 1989 р. присвоєно вчене звання професора.

Основний напрям наукової роботи – Терещенком В.К. розроблено теорію біосоціальної концепції розвитку соціально-трудових відносин. Опрацьована ним теоретико-методологічна база цієї проблеми дала можливість автору забезпечити необхідні передумови для вирішення одного із  складних завдань – створення системи мотивації праці, які відповідали б сучасному періоду та забезпечили ефективний розвиток соціально-трудових відносин в аграрному секторі України. Наукова новизна проведених ним досліджень полягає в комплексному вивченні чинників, які створюють соціально-економічне середовище, що спонукає людину, колектив до високопродуктивної праці з оптимальним напруженням фізичних та духовних сил на протязі всього трудового періоду.

В.К. Терещенко – автор 127 наукових та навчально-методичних праць, зокрема 14 монографій, 9 підручників і навчальних посібників та 26 навчальних праць. Під його керівництвом розроблено рекомендації щодо оцінки діяльності органів управління сільськими територіями. Підготував 14 кандидатів наук, зараз керує підготовкою 8 аспірантів і 4 докторантів.

У 1995 р. В.К. Терещенка було обрано членом-кореспондентом УААН і в 1999 р. – академіком УААН зі спеціальності «Соціологія» відділення аграрної економіки і земельних відносин.

Терещенко В.К. був радником Міністра сільського господарства України, радником Міністра Кабінету Міністрів України з питань агропромислового виробництва. В даний час очолює науково-навчальний центр Асоціації сільських і селищних рад України. На даний час є членом одної  ради з захисту дисертацій, членом редколегій та редакційних рад двох наукових журналів.

Економічний факультет Української сільськогосподарської академії (1974)

Має урядові нагороди

Депутат Верховної ради України І, ІІ, ІІІ, ІV та VI скликань, Міністр екології та природних ресурсів України (2000-2002 рр.).
Один із засновників Народного Руху України та інших громадсько-політичних об’єднань, зокрема «Спадщина» та «Зелений світ».
У 1979–1982 рр. навчався в аспірантурі Інституту економіки АН УРСР. Також закінчив юридичний факультет Київського університету ім. Шевченка.
У 1974-1975 рр. — головний економіст колгоспу ім. Леніна в селі Горошків Тетіївського району Київської області. У 1975-1978 працював старшим економістом, старшим науковим співробітником у київській філії Центрального інституту агрохімічного обслуговування в селищі Чабани Київської області. У 1978–1979, 1982–1990 працює на інженерських посадах та посаді молодшого наукового співробітника Інституту економіки АН УРСР.
У середині 80-х років почав активну громадсько-політичну діяльність. Один з фундаторів українознавчого клубу «Спадщина» при Київському будинку вчених, Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка, Народного Руху України (за перебудову). Член Народного Руху України з 1989 до квітня 1999. З 1990 — заступник голови Ради колегій Руху. Ініціатор створення Громадського об'єднання допомоги Литовській Республіці. З жовтня 1991 р. до березня 1999 р. — член Проводу Руху. З жовтня 1991 р. до березня 1992 р. — голова Ради колегій, заступник голови НРУ. З вересня 1992 р. — голова Київського крайового Руху. До березня 1999 р. — член президії НРУ. З жовтня 1997 р. до березня 1999 року — заступник голови НРУ. З грудня 1999 р. до січня 2003 р. — Член президії Центрального проводу РУХу (УНР), 1-й заступник голови РУХу. У січні 2003 УНР було перейменовано в Українську народну партію.
У 2000-і роки член Президії Української всесвітньої координаційної Ради та Президії Товариства «Україна-Світ», член Національної Ради Конгресу української інтелігенції та Головної ради Всеукраїнського товариства «Просвіта». Голова Українського благодійного фонду «Трипілля».
З 31.01.2000 до 29.05.2001 — Міністр екології та природних ресурсів України; член Урядового комітету з реформування аграрного сектору та з питань екології (з 17.02.2000). З лютого 2000 до серпня 2001 — член Ради національної безпеки і оборони України.
У 2004–2005 рр. — довірена особа кандидата на пост Президента України В. Ющенка. Учасник помаранчевої революції 2004 року.
Народний депутат України 6 скликання. Заступник голови Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (з 26.12.2007).

Народився 21 червня 1955, село Миколаївка, Овідіопольський район, Одеська область) — український політик. Колишній народний депутат України. Член політвиконкому НДП (з грудня 2002), член Політради НДП (з грудня 2002).
Освіта
Білгород-Дністровський морський рибопромисловий технікум, технік-механік промислового рибальства. Українська сільськогосподарська академія (1988), економіст-організатор сільськогосподарського виробництва.
Трудова діяльність
Вересень 1972 — червень 1973 — учень філії Одеської школи водіїв, місто Іллічівськ.
Вересень 1973 — квітень 1976 — учень Білгород-Дністровського морського рибопромислового технікуму.
Квітень 1976 — січень 1977 — старший інженер Київського виробничного рибкомбінату.
Січень 1977 — листопад 1978 — заступник голови Ржищівського рибколгоспу.
Листопад 1978 — червень 1979 — служба в армії.
Червень 1979 — березень 1982 — заступник голови Ржищівського рибколгоспу.
Квітень 1982 — липень 1984 — голова Переяслав-Хмельницького рибколгоспу «Перемога».
Липень 1984 — лютий 1993 — директор Ворошиловгрського облрибкомбінату, смт Станично-Луганське.
Березень 1990 — березень 1991 — голова Станично-Луганської райради народних депутатів.
Лютий 1993 — листопад 1994 — генеральний директор об'єднання «Укррибгосп».
Листопад 1994 — липень 1997 — Міністр рибного господарства України.
Липень 1997 — березень 2000 — Голова Державного комітет рибного господарства України.
Березень 2000 — квітень 2002 — голова Державного департаменту рибного господарства.
9 липня 2008 — 1 березня 2010 — Голова Державного комітету рибного господарства України.
Народний депутат України 1-го скликання з 15 травня 1990 до 10 травня 1994 за Станично-Луганським виборчім округом № 72 Луганської області. Член Комісії з питань соціальної політики та праці. На час виборів: директор Луганського обласного виробничого рибкомбінату.
Народний депутат України 4-го скликання з 14 травня 2002 до 25 травня 2006 за виборчім округом № 138 Одеської області, самовисування. «За» 19.44%, 15 суперників. На час виборів: голова департаменту Державного комітету рибного господарства України, безпартійний. Член фракції «Єдина Україна» (травень — червень 2002), уповноважений представник фракції НДП (червень 2002 — травень 2004), уповноважений представник фракції НДП та ПППУ (травень — грудень 2004), член фракції «Трудова Україна» та НДП (грудень 2004 — лютий 2005), уповноважений представник фракції НДП та групи «Республіка» (лютий — квітень 2005), позафракційний (квітень — вересень 2005), уповноважений представник фракції НДП і партії «Трудова Україна» (вересень — жовтень 2005). Член Комітету з питань бюджету (з червня 2002).

Українська сільськогосподарська академія (1983)

Нагороджений Почесною грамотою КМУ (2000). Має почесне звання "Заслужений працівник сільського господарства України (2002).
Академік Української академії наук (2004 р.), Академії соціальних технологій і місцевого самоуправління (2007 р., м. Москва).

Український вчений-політолог. Доктор політичних наук, професор. Академік АН ВШ України з 2010 р. Працював на різних посадах у колгоспі, економістом-організатором, партійним працівником, керівником сільськогосподарського підприємства, державним службовцем, педагогом вищої школи, директором інституту (навчального). У 1996-2005 рр. — заступник голови Київської облдержадміністрації, у 2000-2006 рр. — доцент, професор кафедри політичних наук НПУ ім. М. П. Драгоманова. Нині директор Українсько-Азербайджанського інституту соціальних наук і самоврядування ім. Г. А. Алієва. Кандидат економічних наук (1999 р.), доктор політичних наук (2006 р.), доцент (2007 р.).
Автор 46 публікацій: монографій, навчально-методичних розробок, наукових статей. Має учнів і послідовників. Член спеціалізованих вчених рад.

Закінчив економічний факультет УСГА у 1978р.

Новатор сільськогосподарського виробництва Іван Сергійович Кальницький народився в 1923 році в с. Гранові Гайсинського району Вінницької обл. На посаді голови колгоспу с. Петрашівки працював більше півстоліття. Під час Великої Вітчизняної війни був партизаном, часто ходив на зв’язок з підпільниками в окупаційні зони. Пізніше - політрук партизанської бригади, що діяла на території Поділля.

Життя І.С.Кальницького - трудове, бойове, самовіддане і пов’язане з селом Петрашівкою з 1947 року. Двадцятидворічний голова колгоспу почав свою діяльність в тяжкий повоєнний час. Згодом господарство почало економічно зростати, прославилося високими врожаями сільськогосподарських культур. Не на державні кредити, а за свої свої власні кошти спорудили Будинок культури з музеєм, правління колгоспу, магазин, 8-річну школу, медпункт з пологовим відділенням і стоматологічним кабінетом та ін. Зросли добротні оселі колгоспників.

За всі роки роботи І.С.Кальницького колгосп був одним з перших в Тульчинському районі по показниках виробництва.

Кредо життя І.С.Кальницького – любов до людей, до колег, до друзів. Радитися з ними у скрутну хвилину і радіти разом успіхам.
Поруч з бойовими нагородами на його грудях з 1972 року сяє зірка Героя Соціалістичної Праці. Неодноразово обирався депутатом Верховної Ради України, головою Ради колгоспників області. Він носить звання "Заслужений працівник сільського господарства України".

В 1995 р. Кальницькій І.С. отримав Почесну відзнаку Президента України за особисту участь в розбудові суверенної, незалежної держави та високі показники в сільськогосподарському виробництві. І ще одна нагорода прикрашає груди ветерана – орден Богдана Хмельницького III ступеня

У 1961 році закінчив Українську академію сільськогосподарських наук за спеціальністю «Бухгалтерський облік в сільськогосподарських підприємствах».

Автор понад 200 наукових праць, серед яких 30 монографій, підручників, навчальних посібників, довідників.

Основну увагу професор Г.Г. Кірейцев концентрував на актуальних питаннях теоретико-методологічних засад розвитку бухгалтерського обліку та проблемах підготовки облікових кадрів у системі вищої агроекономічної освіти.

Вагомість наукових досягнень  вченого у галузі бухгалтерського обліку, контролю, аналізу, фінансів засвідчена обранням Григорія  Герасимовича членом-кореспондентом  Міжнародної  академії аграрної освіти в 1995 році та академіком  Академії  природничих наук Російської  Федерації в 1996році.  За багаторічну плідну працю вчений отримав звання заслуженого працівника освіти і науки України (2002 р.)

Під  його керівництвом у навчальних і наукових закладах України та Російської Федерації підготовлено й захищено 32 кандидатські та 2 докторські дисертації.

За свою невтомну багаторічну працю вчений одержав шість державних нагород –  медалі «За трудову доблесть»,«Ветеран труда» (1988 р.),«В память 1500-летия Киева»,«Захиснику Вітчизни», «60 лет Победы в Великой  Отечественной Войне 1941-1945 гг.», «65 лет Победы в Великой Отечественной  Войне  1941-1945  гг.».

У 1965 році закінчив Українську сільськогосподарську академію за спеціальністю «Економіка та організація сільського господарства».

Автор понад 100 наукових праць, присвячених актуальним питанням розвитку економіки, статистики, обліку та аудиту.

Був нагороджений державними нагородами, серед яких — чотири ордени та чотири медалі і найбільшою відзнакою Києва — нагрудним знаком «Знак пошани».

За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, впровадження сучасних методів навчання та виховання молоді Указом Президента України Івану Ісаковичу Пилипенку було присвоєно почесне звання Заслужений економіст України.

Іван Ісакович Пилипенко близько 20 років очолював Державну академію статистики, обліку та аудиту. За час його керівництва навчальний заклад здобув академічний статус з найвищим рівнем акредитації.

Народився 29 вересня 1958 року в с. Велика Севастянівна Христинівського району на Черкащині. У 1975 році      вступив, а у 1980 році закінчив Українську сільськогосподарську академію за спеціальністю “Економічна кібернетика”.

Працював спершу економістом-математиком обчислювальної лабораторії Української сільськогосподарської академії (1980–1982 рр.), потім був заступником секретаря комітету комсомолу УСГА (1982–1984 рр). Від 1984 по 1989 рік – стажист, аспірант кафедри економіки сільського господарства УСГА, з 1989 року працює асистентом на кафедрі організації сільськогосподарського виробництва УСГА та захищає кандидатську дисертацію. У 1992–1999 роках – асистент, доцент кафедри світового сільського господарства та зовнішньоекономічної діяльності Національного аграрного університету (НАУ). За період діяльності на кафедрі разом з групою викладачів сформував навчально-наукову концепцію підготовки аграрних фахівців за спеціальністю “Зовнішньоекономічна діяльність”.

З 1999 по 2000 рік керував Інститутом Магістратури НАУ, потім рік виконував обов’язки ректора Інституту післядипломної освіти НАУ, у 2001 року завідував кафедрою економічної теорії та аграрної політики НАУ. За цей час ним сформувались  наукові підходи стосовно ролі і місця аграрної політики в механізмах державного управління національною економікою України.

З 2001 по 2008 рік – декан економічного факультету НАУ. Після захисту докторської дисертації у 2001 році доктором економічних наук став у 2002 році, а вчене звання професора кафедри державного управління присвоєно у 2004 році. Від 2007 року є членом-кореспондентом Національної академії аграрних наук України. З лютого 2008 року обраний на посаду академіка-секретаря відділення аграрної економіки та земельних відносин УААН . Протягом періоду роботи у академії був обраний членом Президії академії.

З лютого 2011 року по жовтень 2012 року, за переводом з Національної академії аграрних наук працював на посаді директора департаменту економічного розвитку і аграрного ринку Міністерства аграрної політики та продовольства України. Був членом Колегії Міністерства, головою секції з аграрної економіки Науково експертної Ради, головою і членом  кількох робочих груп. У його функції входила організація роботи аграрного ринку України,  узгодження балансів продовольства з Мінекономрозвитку і торгівлі, координація роботи Аграрного фонду, Аграрної біржі, Державної продовольчої зернової компанії, Оптових ринків сільськогосподарської продукції та інші важливі регуляторні заходи економічного розвитку  аграрного сектору економіки України. Він неодноразово приймав участь у засіданнях комітетів Верховної ради, тісно співпрацював з секретаріатом Кабінету Міністрів України, Комітетом з економічних реформ при Адміністрації Президента України. Був головою робочої групи з розробки Закону України “Про засади продовольчої  безпеки” Приймав участь у формуванні завдань та координації розробки кількох проектів законів України, концепцій та стратегій розвитку аграрного сектору економіки України на період до 2020 року.

У період з жовтня 2012 року по травень 2013 року виконував обов’язки віце-президента Національної академії аграрних наук України. Координував науково-методичну роботу наукових колективів академії, готовив матеріали на загальні збори академії. У лютому 2013 року на сесії Загальних зборів НААН шляхом таємного голосування був обраний академіком.

Протягом усього періоду творчої діяльності активно займався організаційними і науково-методичними проблемами розвитку вітчизняної аграрної економічної науки.

Як провідний вчений в галузі аграрної економічної науки запрошений до атестації наукових кадрів вищої кваліфікації. З 2006 року по 2014 рік  був членом, заступником Голови, а в період з 2009 по 2011 роки - Головою експертної ради Вищої атестаційної комісії України (ВАК- ДАК). У 2007 році обраний членом Державної акредитаційної комісії з економіки (ДАК), є експертом Міністерства освіти та науки України з ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів України.

Протягом періоду з 2004 по2010 роки працював заступником Голови спеціалізованої Вченої Ради по захисту дисертацій у Національному університеті біоресурсів і природокористування, а  з 2011 по 2013 рік був членом цієї ради.

Активно веде наукову діяльність з підготовки наукових кадрів. Під його керівництвом в Національному університеті біоресурсів і природокористування захищено дві докторські та 19 кандидатські дисертації, продовжують наукові дослідження 3 докторанти та 2 аспіранти. За період наукової діяльності ним особисто та у співавторстві з іншими науковцями опубліковано близько 160 наукових праць, у тому числі монографії, посібники і підручники. Певна частина наукових праць, зокрема, 16 опублікована за кордоном в іноземних виданнях.
С.М. Кваша відомий вчений у зарубіжних країнах, і в першу чергу у країнах Європейського Союзу. У 2007 році був запрошений як асоційований іноземний член Спілки Польських економістів сільського господарства та агробізнесу – SERIA, а з вересня 2007 року обраний іноземним членом цієї спілки. Він є співзасновником з української сторони Українсько-Польсько-Словацько-Чешсько-Угорського Форуму співпраці деканів економічних факультетів аграрних університетів цих країн. Є членом редколегії у трьох іноземних наукових виданнях аграрних університетів у Республіці Польща (аграрні університети в м. Щецині та м. Варшаві) та Словацькій Республіці – Словацького аграрного Університету в м. Нітра. Являється членом редакційних колегій вітчизняних фахових видань ННЦ Інститут аграрної економіки (Економіка АПК), Інституту агроекології, "Інституту економіки природокористування та сталого розвитку НАН України" та Національної академії аграрних наук України (Вісник аграрної науки).

За особистий вклад у розбудову аграрної економічної науки, формування власної наукової школи, навчально-наукову та педагогічну діяльність присвоєне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (2009 р.). Нагороджений також трудовою відзнакою Міністерства аграрної політики «Знак пошани» (2008 р) та Міністерства освіти і науки «Відмінник освіти і науки України» (2007 р). У 2010 році нагороджений Почесною відзнакою Сенату Варшавського аграрного університету.
 

Народився 10 червня 1949 р. у с. Радника Київської обл. У 1971 р. закінчив Українську сільськогосподарську академію за спеціальністю економічна кібернетика. Працював стажистом-дослідником кафедри управління виробництвом УСГА, з 1975 р. асистентом, а згодом доцентом кафедри менеджменту та маркетингу Національного аграрного університету (нині НУБІП). У 1977 р. захистив кандидатську дисертацію. У 1991 р. стаціонарно навчався в Міжнародному інституті менеджменту та Делаверському університеті (США) і здобув ступінь магістра зовнішньоекономічної діяльності. Стажувався та брав участь у міжнародних конференціях у США, Бельгії, Греції, Німеччині, Китаї, Республіці Корея, Чехії, Словаччині та ін. З 1992 р. — завідувач кафедри світового сільського господарства та зовнішньоекономічної діяльності; з 1995 р. — декан факультету аграрного менеджменту; член-кореспондент НААН; з 1997 р. по 2011 р. – директором Навчально-наукового інституту бізнесу НУБіП України; з 2011 р. — завідувачем кафедри світового сільського господарства та зовнішньоекономічної діяльності НУБІП України.  Нині - завідувач кафедри адміністративного менеджменту та зовнішньоекономічної діяльності НУБІП України. Провідний вчений в галузі аграрної науки. Наукову роботу спрямовано на вивчення кон’юнктури ринку сільськогосподарської продукції в Україні та країнах світу, розв’язання питань, пов’язаних з трансформацією сільського господарства України до умов ринкової економіки.

Автор понад 142 наукових і науково-методичних праць, у т. ч. 16 підручників, навчальних посібників та монографій з питань економіки та менеджменту, з них 5 навчальних посібників мають гриф Міністерства АПК України, один з яких англійською Мовою, 2 навчальні посібники та 2 монографії підготовлено одноосібно. Підготував 7 докторів та 23 кандидати економічних наук.

Нагороджений державною відзнакою «Заслужений діяч науки і техніки» (1998), трудовою відзнакою «Знак Пошани» (2004), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України за плідну працю, високий професіоналізм й вагомий внесок у підготовку висококваліфікованих спеціалістів агропромислового комплексу, розвиток аграрної освіти і науки (2004) та нагрудним знаком «За вагомий внесок у розвиток освіти» (2011).

У 1981 р. закінчив з відзнакою економічний факультет Української сільськогосподарської академії і був рекомендований на роботу на посаду асистента кафедри організації сільськогосподарського виробництва УСГА.

З 1981 по 1983 рр. працював на посаді асистента кафедри організації сільськогосподарського виробництва УСГА, з 1983 до 1986 рр. – аспірант очної аспірантури УСГА, з 1986 до 1994 рр. – асистент кафедри організації сільськогосподарського виробництва УСГА.

З 1993 року кандидат економічних наук. Кандидатську дисертацію захистив 25 березня 1993 р. в спеціалізованій вченій раді Українського державного аграрного університету за спеціальністю “Економіка, організація і управління підприємствами”.

У 1994 р. був зарахований на посаду доцента кафедри організації сільськогосподарського виробництва УСХА, з 1995 до 1997 року – заступник декана економічного факультету, у 1998 році працював на посаді першого заступника начальника управління сільського господарства Київської області.

В 2001 році Ільчук М.М. був призначений на посаду директора НДІ економіки і менеджменту агропромислового виробництва ННІ бізнесу  Національного аграрного університету. У тому ж році його було призначено завідувачем кафедри організації агробізнесу.

Докторську дисертацію захистив 7 грудня 2004 р. у спеціалізованій вченій раді в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” за спеціальністю “Економіка сільського господарства і АПК”.

Ільчук М.М. є автором та співавтором 170 наукових праць, з яких 13 монографій (з них 4 одноосібних), 3 підручники, 31 навчальний посібник, 4 рекомендації, які прийняті Міністерством аграрної політики до впровадження у виробництво, 77 наукових статей і 15 навчально-методичних розробок.

Основним напрямом наукової діяльності Ільчука М.М. є ефективне функціонування молокопродуктового підкомплексу в Україні, розвиток та адаптація продовольчих ринків України до вимог СОТ, організація ефективного агробізнесу.

Працюючи завідувачем кафедри організації агробізнесу, професор Ільчук М.М. читає дисципліни „Організація і планування сільськогосподарського виробництва”, „Організація агробізнесу” студентам економічного факультету 4 курсу та слухачам факультету підвищення кваліфікації. Керує підготовкою кандидатських дисертацій аспірантів.

Доктор економічних наук, професор Ільчук М.М. є провідним вченим в галузі аграрної економіки. Його основні теоретичні і практичні розробки присвячені ефективному функціонуванню агропромислового підкомплексу. У наукових працях Ільчука М.М. знайшли відображення наукове обґрунтування і практичні рекомендації з питань ефективного розвитку агропромислових формувань. Особливістю досліджень Ільчука М.М. є широке використання економічних законів ринкової економіки, прогноз розвитку ринків сільськогосподарської продукції, адаптація вітчизняних товаровиробників до європейських вимог.

Ільчук М.М. активно приймає участь в розробці державних програм економічного розвитку країни, зокрема був виконавцем державної програми інвестиційного проекту по залученню іноземних інвестицій для придбання технічних засобів і обладнання по заготівлі, зберіганню та транспортуванню молока. В даний час є керівником трьох наукових тем, з яких дві бюджетні і одна ініціативна.

Є рецензентом наукових статей, методичних посібників, кандидатських дисертацій.

Постійно надає науково-методичну допомогу навчально-дослідним господарствам НУБіП України та регіональним навчальним закладам.

З 2007 року Ільчук М.М. є провідним вченим Відділення аграрної економіки і земельних відносин НААН України. Він є членом експертної комісії з питань формування та реалізації програм наукових досліджень НААН України.

За досягнення в науковій, навчальній і виховній роботі Ільчуку М.М. у 2002 році присвоєне Почесне звання “Відмінник освіти України”, у 2004 році нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України. В 2008 році нагороджений відзнакою «Знак пошани» Міністерства аграрної політики України.

У 1961 р. закінчив економічний факультет Української сільськогосподарської академії з відзнакою (Ленінський стипендіат), присвоєна кваліфікація вченого агронома-економіста.

У 1961-1967 рр. працював на посадах: керуючого відділком радгоспу "Совки" Києво-Святошинського району Київської області (1961-1962 рр.), голови Київського обкому профспілок робітників сільського господарства і заготівель (1963-1964 рр.), директора радгоспу "Мічуринський" Києво-Святошинського району Київської обла­сті (1965-1967 рр.). Працюючи на посадах керуючого відділком та директора радгоспу заочно навчався в аспірантурі в Українській сільськогосподарській академії, постійно проводив наукові дослідження з проблеми удосконалення та впровадження госпрозра­хунку в радгоспах. Ці обставини і створили умови для переходу з посади директора радгоспу на науково-педагогічну роботу в УСГА. У 1968 р. захистив кандидатську дисертацію по темі досліджень "Господарський розрахунок у приміських овочево-молочних радгоспах та їх рентабельність".

У 1968-1986 рр. працював в Українській сільськогосподарській академії (нині Національний університет біоресурсів і природокористування України) на посадах асистента, ст. викладача, доцента (вчене звання присвоєно у 1972 р.), декана, проректора. У цей період основні наукові дослі­дження були спрямовані на подальший розвиток теоретичних положень раціональної організації праці і сільськогосподарського виробництва. За результатами цих дослід­жень у названий період було опубліковано: три монографії (дві одноосібні), дві одноосі­бні брошури, два колективних підручники, два навчальні посібники, 28 статей у наукових збірниках та журналах.

У 1987 р. був призначений ректором Бєлгородського с.-г. інституту (Росія), де і працював до 1991 р. В цей період були продовжені дослідження з проблеми удосконалення організації праці і виробничих процесів у промислових тваринницьких комплексах по виробництву свинини, яловичини і молока. Ефективність результатів досліджень постійно перевірялась та впроваджувалась у виробництво на промислових тваринницьких комплексах Бєлгородської області (Росія). На цьому етапі була завершена і в грудні 1988 р. захищена докторська дисертація на тему: "Організація праці і виробничих процесів у тваринництві". Ступінь доктора наук був присуджений у 1990 р. і в цьому ж році звання професора.

З 1991-2014рр. працював на посаді професора кафедри економіки праці та розвитку сільських територій Національного університету біоресурсів і природокористування України. Ним узагальнені й доповнені теоретико-методологічні засади формування сприятливого ринкового середовища і створення ефективних організаційних форм аграрних підприємств та внутрішньогосподарсь­ких економічних відносин в  них.

Важливими результатами досліджень, як в теорії, так і на практиці, стали методичні підходи щодо поділу і кооперації праці, розвитку підприємницької діяльності на основі інтеграції виробництва і переробки продукції, диверсифікації, спрямованих на повну зайнятість працівників сільських територій. За даний період роботи з названих напрямів досліджень ним опубліковано 43 праці. Серед них шість монографій (дві одноосібні) чотири підручники (один одноосібний), навчальний посібник, 44 наукових статті у збірниках та журналах, загальний обсяг публікацій складає 87 найменувань, 173 друк. арк.

Він брав участь у роботі Міжвідомчої аналітичної ради з питань розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, розробці пропозицій Урядові з питань реформування і регламентації робіт і технологій.

Український громадський діяч, провідний фахівець аграрного та харчового секторів економіки, президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу»
Освіта
Диплом магістра Національного аграрного університету України за спеціальністю економіка підприємств.
Ступінь Ph.D.Берлінського університету імені Гумбольдта з аграрної економіки.
Постдокторські дослідження у Школі Економіки Університету Квінсленда (Брісбен, Австралія) та Державному університеті Айови (США).
Навчаючись в університеті Гумбольдта, Алекс Ліссітса працював науковим співробітником (research assistant). По закінченню навчання був запрошений до праці провідним науковим співробітником Інституту аграрного розвитку країн Центральної та Східної Європи (Галлє, Німеччина).
У 2000 році закінчив економічний факультет НАУ України
У 2006-2007 роках обіймав посаду генерального директора Української аграрної конфедерації. 2007-го очолив новостворену асоціацію «Український клуб аграрного бізнесу».
У 2009-2011 роках обіймав посаду невиконавчого директора групи компаній «Агротон», одного з найбільших агровиробників України.
Був радником Міністра аграрної політики України та комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України. Є членом Всесвітньої та Європейської асоціацій аграрних економістів (IAAE та EAAE).
З 2012 року обіймає посаду невиконавчого директора «Індустріальної Молочної Компанії» (ІМК).
З травня 2013 року обіймає посаду генерального директора «Індустріальної Молочної Компанії» (ІМК).
Регулярно коментує ситуацію на аграрному та харчовому ринках України для провідних вітчизняних та світових ЗМІ.
Був визнаний «Агроекспертом 2010 року» у номінації «Аграрна політика» за версією профільного журналу Agroexpert.

У 1983 році закінчив Українську ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарську академію, отримав диплом за спеціальністю  «Бухгалтерський облік в сільському господарстві».

Жук В.М. є фундатором вітчизняних досліджень з питань адаптування в практику господарювання міжнародних стандартів фінансової звітності.

Розроблені під його керівництвом методичні рекомендації і методики є складовими системи національного регулювання бухгалтерського обліку.

Автор і співавтор 200 наукових праць, з яких більше 42 методичних рекомендацій, що затверджені Наказами урядових структур.

Результати наукової та професійної діяльності відзначені почесними грамотами Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів і Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Під керівництвом Жука  В.М. підготовлено 6 кандидатів економічних наук.

В. А. Дерій  народився 26 червня 1959 року в с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області.  
Закінчив Нагірянську восьмирічну школу (1974 р.), Копичинський технікум бухгалтерського обліку з відзнакою (1977 р.), економічний факультет Української сільськогосподарської  академії з відзнакою (1981 р.), аспірантуру при Київському інституті народного господарства (1990 р.),  докторантуру при Тернопільському національному економічному університеті (2012 р.).
В 1990 р. захистив кандидатську на тему: “Облік і аналіз виробництва та реалізації продукції скотарства” за спеціальністю 08.00.12 “Бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності”, а в 2012 р. – докторську  дисертацію на тему: “Теоретико-метологічні засади обліку і  контролю витрат та доходів підприємств” за спеціальністю 08.00.09 “Бухгалтерський облік, аналіз та аудит”.
Працював на посадах головного бухгалтера колгоспу “Золота нива” (с. Буряківка) Заліщицького району Тернопільської області (1982 р.), провідного спеціаліста підвідділу бухгалтерського обліку та звітності Тернопільського обласного агропромислового комітету (1986-1987 рр.).
В Тернопільському національному економічному університеті з 1982 р. (крім 1986-1989 рр.): асистент (1982-1985 рр.), викладач (1990 р.), старший викладач  (1991 р.), доцент (1991-2001 рр.), професор кафедри обліку і аудиту в підприємствах АПК (2001-2003 рр.); доцент кафедри обліку і аудиту в інвестиційній сфері, заступник декана з наукової роботи факультету економіки і менеджменту інвестицій (2007-2008 рр.); доцент кафедри обліку  у  виробничій  сфері (2009-2010  рр.), водночас, з 1996 до 2010 рр. – заступник завідувачів відповідних кафедр з наукової роботи.
Автор 203 наукових і навчально-методичних праць, в тому числі 3 монографій, 7 підручників і  навчальних посібників, 8 курсів лекцій та брошур, 45 методичних розробок, 28 фахових статей. Загальний обсяг опублікованих праць перевищив 400 друк. арк., в тому числі особисто автора – понад 150  друк. арк.
Підготував до захисту одного економічних кандидата наук. Керує науково-дослідною роботою  3 аспірантів з проблем обліку, контролю  та аналізу.
Був науковим керівником і виконавцем низки науково-дослідних тем.
Автор збірки віршів для дітей “Мій Букварику, Букводарику” (1996 р.), поетичної збірки “Пора каштанового цвіту” (2001 р.), пісенних збірників “Мамині турботи” (1997 р. та 2003 р., спільно з кримським українським композитором В.І.Лазаренком), кількох десятків літературно-критичних статей.  
На слова Дерія В.А. написано майже 50 пісень, окремі з яких виконуються професійними та аматорськими творчими колективами.
Лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Іванни Блажкевич (2001 р.).

Голосіївська сповідь

Не часто повертаюся сюди,
В цей величавий київський куток,
Що голосив із людської біди –
Малих дітей і скривджених жінок.

До нього тихо і покірно йду,
Як син до батька на важку розмову,
І від поблажок не лишається сліду,
Коли він про життя заводить мову.

Я визнаю, не раз в житті грішив.
У слові й ділі був непослідовним,
А ближнього лиш деколи любив
І відмовляв голодним та бездомним.

Складаю сповідь. Хоч біжать роки.
Й шалено вертять історичне коло.
До тебе повертаюсь залюбки.
Моя висока, справедлива школо.
 

Василь Дерій,

присвячено Національному університету біоресурсів і природокористування України.

Освіта

Магістр з бухгалтерського обліку та аудиту, Національний аграрний університет, Київ.

Досвід роботи:

2006-2010 рр. - науковий співробітник Лейбніц-Інституту з аграрного розвитку в Центральній та Східній Європи, м Галле, ФРН;

з 2010 по н.в. - директор аналітичного агентства УКАБ AgriSurvey;

член Європейської асоціації аграрних економістів (EAAE).

Автор великої кількості публікацій у світових профільних виданнях.